«Ви – є скарб для мене, скарб – для Бога і для самих себе»
У неділю, 28 серпня, після Божественних Літургій на наших парафіях у Бамберзі, Нюрнберзі і Вюрцбурзі, ми прощалися з нашим дотеперішнім парохом о. Андрієм Химчуком. Так як з першого вересня, відповідно до декрету нашого Екзарха, Його Преосвящентсва Богдана (Дзюраха), єпископа Апостольського Екзархату для українців в Німеччині та Скандинавії, о. Андрій виконуватиме нові обов’язки для екзархату у м. Мюнхен.
В суботу, на парафії Рождества Йоана Хрестителя у м. Бамберзі усі бажаючі зібралися на спільну вечірню молитву, щоб разом з о. Андрієм подякувати Богові за цей відносно короткий час спільного служіння і спілкування.
Після вечірньої молитви усі присутні були запрошені до спільної трапези, де кожен з нас у чудовій атмосфері ділився приємними спогадами, набутим досвідом, а також мав можливість подякувати о. Андрію за його служіння на наших парафіях.
Важко перелічити усі подячні слова, що вже були сказані того вечора чи в неділю після Божественної Літургії, як і все те, що о. Андрій ще почує на свою адресу з приводу відходу. За цей час стало особливо помітно, що всі присутні стурбовані, що вже з наступного тижня о. Андрій більше не служитиме у нас недільної Божественної Літургії. Це для нас, парафіян, велика втрата, але в той же час ми радіємо, бо навіть за такий короткий термін мали можливість молитися разом з Вами, о. Андрію, та ділитися тим «безцінним скарбом» присутності.
Одразу після проповіді у своєму прощальному слові о. Андрій наголосив, що вдячний парафіянам, які кожної неділі так чисельно збиралися у храмі Божому на молитву. Він сказав: «Сьогодні я є багатим. Багатий тим, що кожен з вас несе свій скарб і з цим скарбом ви є тут кожної неділі, і з цим скарбом ви приходите до Бога, і з цим скарбом ви сьогодні ділитеся зі мною. У такий день як сьогодні, я особливо усвідомлюю скільки речей у нашому житті є подарунками, які не можна сприймати як належне, скільки речей, яких не можна купити, які є безцінними і через які діє Господь. Сьогодні я хочу із вдячністю озирнутися назад і сказати, що крім звичайних, але ніяк не очевидних подарунків, таких як «хліб насущний», добрі побажання, жести любові, цінні зустрічі, я можу назвати багато іншого. Перш за все, дякую Богові за дар священства, бо якщо я би не був священиком, я б не був сьогодні з вами… Щира подяка Його Високопреосвященству Ігорю, Митрополиту Львівському, Його Преосвященству Володимиру, єпископу -помічнику Львівському, Його Преосвященству Петру (Крику) та Його Преосвященству Богдану, єпископу Апостольського Екзархату для українців в Німеччині та Скандинавії. Я від щирого серця дякую батькам, які мене виховали і доклались до того, ким я є сьогодні. Для мене ці парафії тут були початком, бо саме ви для мене стали першими українськими громадами, якими я як священик почав опікуватися, сповнювати своє покликання. І за це я дякую Богові, бо це пам’ятка на все життя.
Дорогі брати і сестри, кожен із нас має свої недоліки і слабкості, можливо я комусь сьогодні завинив, тому прошу щиро вибачення за свої слова і діяння. Кожен із нас є учасником життя, долі інших. Чи це якась зустріч, погляд, усмішка, сльози і радість, усе це пишеться в історії життя кожного. І кожен із вас є учасником мого життя і мого покликання. Завдяки вам і вашому скарбу, який приносите до церкви, я збагатився. Я багато навчився від вас як бути священиком. Нехай Господь Бог дарує кожному із нас благословенне і довге життя на хвалу і славу Його. Мені направду важко прощатися з вами, але я думаю, Господь буде діяти в нашому житті і надалі. Я впевнений, що Господь Бог перетне наші дороги ще не раз. Я дякую за те, що ви є у моєму житті, люблю вас, ціную і дякую Богові за вас. Амінь».
Після таких слів кожен із присутніх на Літургії хоч і з сумом на очах, але із радістю в серці ще довго аплодував о. Андрію і дякував за цей короткий час і «безцінний скарб» спільного служіння і молитви Богу.
Підготували: Ігор Куць, Аліна Люта
