Дев’ятеро хлопців і дівчат із різних громад нашої української парафії взяли участь у З’їзді молоді Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, який відбувся 13–16 червня в Дрездені під гаслом „Слідами блаженної Едіґни“. Упродовж кількох днів молодь мала нагоду разом молитися, брати участь у Божественній Літургії та молебні до Пресвятої Богородиці, здійснити похід мальовничими стежками Саксонської Швейцарії, відкрити для себе історію Дрездена, а також спілкуватися з владикою Богданом Дзюрахом про віру, покликання, молитву та виклики сучасного життя. Особливим закликом, який супроводжував увесь з’їзд, стали слова владики: „Не зупиняйтеся у пошуках правди!“.

Детальніше чтайте за посмиланням.

Такі зустрічі є важливим простором духовного зростання, зміцнення християнської та української ідентичності, а також нагодою відчути себе частиною великої молодіжної родини нашого Екзархату.

Своїми враженнями від з’їзду поділилася учасниця нашої молодіжної групи Дарина Барабаш:

„Наша велика родина знову мала нагоду зібратися! Цього разу екзархальна молодь відклала все, щоб провести час з Богом та усім разом в ошатному місті Дрезден та в так званій саксонській Швейцарії неподалік. „Не маємо ейфорійного хайлайту, але повертаємося з радістю та миром у серці“, – одноголосно вирішили ми, коли їхали додому. Здається, хайлайтом була сама зустріч, якій вдалося витягти нас із метушливих буднів. І це саме те, чим обов´язково належить ділитися.

Зустріч молоді на тему покликання тривала з п´ятниці до понеділка та охоплювала безліч видів діяльності. Разом ми брали участь у святій Літургії (зокрема архиєрейській на парафії УГКЦ у Дрездені), поручали Богородиці нашу Батьківщину та просили про навернення ворогів у молебні, молилися на вервиці та піснями Taize. Не бракувало й фізичних та культурних активностей: відбувся насичений похід до скель та висот саксонської Швейцарії, екскурсія містом та зустріч-спілкування з вікарієм, а також неймовірно теплий прийом на місцевій парафії з традиційними українськими смаколиками. Яскравим обрамленням з´їзду стали духовні й народні пісні, а також танці-банси, які виконували ледь не щодня.

Особливо важливим був для нас простір для розмірковування, наук від отців та владики, дискусій на тему покликання. Вражали мудрість наших священнослужителів, їхні батьківські настанови, сповнені щирості, слова тих, кого зачудовано хочеться слухати навіть після насиченого дня фізичних та духовних звершень. Здавалося, Францискове „не бійтеся йти не за світом“, яке закарбувалося в пам´яті з тексту для підготовки, з уст Владики уже не звучало як випробування, а надбало якоїсь неймовірної солодкості. Ми були натхненні. Дякуємо!

У підсумку ми засвоїли, що покликання має бути служінням та нести користь і добро ближньому. Воно може бути нелегким, не завжди приносити глибоку емоційну радість, але даруватиме відчуття тепла, реалізованого потенціалу та автентичного прояву. Адже у звершенні покликання ми стаємо собою, розкриваємо себе в повноті, задіюємо усі ті дорогоцінні якості й таланти, закладені в нас самим Творцем. Вкотре нагадали собі, що, за словами псалмоспівця, Господь та Його слово є світильником, який часто поступово освічує лиш кожен новий крок на нашому шляху. На дорозі життєвого покликання також можуть траплятися сумніви, як це було навіть у самого Івана Хрестителя. Із в´язниці Іван посилав учнів до Ісуса, аби переконатися, що Він є саме Тим довгоочікуваним Месією. Його приклад вчить нас навіть у непевностях звертатися до всемогутнього люблячого Бога, радитися з Ним, як з найближчим Товаришем, спрямувати наші серця до Ісуса. А відгуки духовних наставників про те, що вони ніколи не шкодували про свій найважливіший вибір, звучали як величезна мотивація для нас прийняти Божий задум щодо нашого покликання та стати по-справжньому щасливими в ньому.

Цієї зустрічі ми знову змогли пережити себе такими молодими, згуртованими, вірними своїй християнській та вкраїнській ідентичності, в якій вкотре почувалися наповненими та цілісними. А головне – омріяна святість та здійснення покликання стали на крок ближче. У цьому ми переконані“.