З проханням про таку підтримку до нашої парафії звернувся ректор семінарії о. д-р Роман Островський. Брат Андрій успішно продовжує семінарійну формацію та вже сьогодні активно долучається до душпастирського служіння — катехизації, проведення християнських таборів для дітей і молоді та інших ініціатив Донецького екзархату.

Ми підтримували його навчання вже минулого року. У своєму листі до наших парафіян брат Андрій дякує за молитовну й матеріальну допомогу та розповідає, що навіть серед повітряних тривог і випробувань війни семінарійна формація продовжується. Особливо важливим досвідом для нього стало служіння дітям і молоді, зокрема родинам військовослужбовців та дітям, які через війну були змушені залишити свої домівки.

Цього року з нагоди свята Різдва Пресвятої Богородиці, з 6 до 12 вересня, у громадах нашої парафії в Бамберзі, Вюрцбурзі, Кобурзі, Кульмбаху, Байройті та Гофі ми знову провели збір на підтримку його навчання. Спільними зусиллями вдалося зібрати 930 євро, які були перераховані на офіційний рахунок Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.

Ця допомога набуває особливого значення у світлі головної теми цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ та його послання „Іди за Мною!“ (Мр. 2, 14), присвяченого покликанням до священничого служіння і богопосвяченого життя. Єпископи нагадують усій Церкві, що покликання не є лише особистою справою молодої людини. Воно народжується і дозріває також завдяки християнській родині, живій парафії, молитві, доброму прикладу та конкретній підтримці церковної спільноти.
Тому підтримка брата Андрія для нас — це щось більше, ніж фінансова допомога одному семінаристові. Це наш невеликий, але конкретний внесок у майбутнє Церкви в Україні та підтримка майбутнього служіння на особливо важких і зранених війною східних теренах нашої Батьківщини.

Водночас цей приклад звертає наш погляд і на власну парафію. Синод Єпископів наголошує: „Жива парафія є тим місцем, де молода людина може зустріти живого Христа й почути Його заклик: ‚Іди за Мною!‘“. Тому наше завдання — не лише підтримувати покликання далеко від нас, а й створювати середовище, у якому вони можуть народжуватися у наших родинах, серед наших дітей і парафіяльної молоді.

Молімося, щоб Господь кликав і з наших громад юнаків і дівчат до священничого та богопосвяченого життя. А коли такий тихий Божий поклик зародиться в чиємусь серці — щоб поруч були родина і парафія, які його почують, підтримають і допоможуть молодій людині відважно відповісти Христові: „Ось я, пошли мене!“ (Іс. 6, 8).

Щиро дякуємо всім парафіянам і жертводавцям наших громад за молитву, щедрість та відкритість серця! Нехай наша спільна жертва принесе добрі плоди у служінні брата Андрія та стане також насінням нових покликань у нашій парафії.

Читайте також:

„Іди за Мною!“ (Мр. 2, 14): Покликання до священничого служіння та богопосвяченого життя в сучасному світі — Послання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2026 року до батьків, молоді, духовенства, монашества і мирян УГКЦ в Україні та на поселеннях і до всіх людей доброї волі.

Лист-подяка брата Андрія Пагулича нашим парафіянам за підтримку

Всечесніший отче Іване,
дорогі парафіяни та жертводавці міст Бамберг, Вюрцбург, Кобург, Кульмбах, Гоф та Ашаффенбург!
Слава Ісусу Христу!

З щирим серцем та синівською вдячністю звертаюся до Вас у цей час початку нового навчального року. Найперше хочу висловити глибоку подяку отцю Івану та всім парафіянам за вашу молитовну й матеріальну підтримку в минулому 2025–2026 навчальному році, а також за ваше щире бажання допомогти і в новому 2026–2027 році.

Мене звати брат Андрій, я є семінаристом Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ і цьогоріч розпочав навчання вже на третьому курсі.

Минулий 2025–2026 навчальний рік став для мене періодом глибокого духовного зростання, випробувань і плідної праці. Навчання в семінарії поєднує вивчення богословських і філософських дисциплін із насиченим молитовним правилом: щоденною Божественною Літургією, утренею, вечірнею, часами та роздумами над Божим Словом. Попри тривоги та виклики воєнного часу, навчання та формація тут продовжується.

Цінним та практичним досвідом для мене стали літні канікули. Влітку я мав радість бути співорганізатором християнських таборів для дітей та молоді. Робота з дітьми, зокрема з родинами військовослужбовців та дітьми, які були змушені покинути рідні домівки через війну, торкнулася мого серця найбільше. Бачити їхні щирі усмішки під час катехиз, спільних ігор, бансів і молитви — це неймовірний дар.

Дякую кожній родині й кожному жертводавцю ваших парафій за ваше відкрите серце. Нехай Господь сторицею віддячить вам!

З молитвою та глибокою повагою,

бр. Андрій Пагулич

семінарист ІІІ курсу

Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ