Зустрічі розпочалися і завершилися молитвою. Парафіяни мали можливість висловити своє бачення сильних і слабких сторін громади, поділитися побажаннями, ідеями та конкретними пропозиціями. Важливо, що йшлося не лише про те, що варто було б зробити, але й про готовність самих парафіян долучатися до реалізації нових ініціатив.
Серед важливих напрямків подальшого розвитку прозвучали катехизація дітей і дорослих, душпастирство подружніх пар і родин, праця з молоддю, біблійний апостолят, спільна молитва та розвиток руху «Матері в молитві». Говорили також про нові молитовні ініціативи, можливість регулярних зустрічей зі Святим Письмом, спільні парафіяльні заходи та неформальні зустрічі, які допомагали б людям краще пізнавати одне одного.
Окремою темою стала комунікація та відкритість назовні: як краще доносити інформацію про богослужіння та життя наших громад до українців, які ще не знайшли своєї церковної спільноти, а в Бамберзі — також як більше відкрити наш український храм для німецького оточення, гостей і туристів.
Водночас збори показали і один із наших найбільших викликів: парафія потребує більшої активної участі самих парафіян. Йдеться не лише про відвідування богослужінь, але й про дуже конкретні речі — допомогу перед і після Літургії, працю при храмі, участь у катехизації та зустрічах, поширення парафіяльних оголошень, служіння молоді, організацію спільних заходів чи просто готовність взяти відповідальність за невелику ділянку спільної справи.
Парафія — це не лише священник, храм чи недільне богослужіння. Парафія — це всі ми. Вона стає живою настільки, наскільки кожен приносить до неї свої дари, час, досвід, молитву та готовність послужити іншому. Не кожен може робити багато, але майже кожен може зробити щось.
І саме при цій нагоді хочемо особливо щиро подякувати всім, хто роками служив і продовжує служити нашим громадам. Тим, чиє служіння добре помітне, і тим, чия праця часто залишається невидимою. Тим, хто прислуговує і співає, катехизує і молиться, готує храм до богослужіння і прибирає після нього, організовує зустрічі, накриває на стіл і миє посуд, допомагає дітям і старшим, поширює інформацію, ремонтує, перевозить, жертвує кошти чи просто бачить потребу іншої людини і тихо допомагає. Кожне таке служіння має значення і творить нашу парафію.
Парафіяльні збори мають стати не одноразовою подією, а регулярним простором спільного слухання, планування та відповідальності. У Бамберзі й Вюрцбурзі вже було запропоновано продовжити такі зустрічі, щоб разом оцінювати зроблене та поступово втілювати нові ініціативи.
Тому запрошуємо всіх: не залишайтеся лише спостерігачами парафіяльного життя. Приходьте, пропонуйте, долучайтеся і беріть відповідальність за те, що можемо зробити разом.
Бо жива парафія починається не з питання «Що парафія може дати мені?», а також із запитання: «Який дар я можу принести своїй парафіяльній родині?»