Матеріал вийшов під назвою «Eine geistliche Heimat für Ukrainer im Exil» — «Духовна батьківщина для українців у вигнанні». У центрі розмови — питання, яке особливо гостро постало після початку повномасштабної війни: як допомогти українцям, які вимушено опинилися далеко від Батьківщини, зберегти свою віру, церковну традицію та живий зв’язок із духовним домом?
У розмові порушено також особистий досвід перших днів війни, шлях від України до служіння в Німеччині та поступове формування мережі наших громад у різних містах Верхньої Франконії. Окремою темою стало те, як змінилися потреби українців після кількох років життя в Німеччині і як разом із ними змінюється саме душпастирство.
Ще один важливий аспект статті — знайомство німецького читача з Українською Греко-Католицькою Церквою: чим особливі наша Божественна Літургія та східна духовність, яке місце займають у них ікони, що відрізняє нашу традицію від римо-католицької і водночас що означає наша приналежність до єдиної Католицької Церкви.
У матеріалі йдеться також про дуже важливе для нас питання: як зберігати українську церковну ідентичність і водночас не створювати «паралельного світу», а будувати живі стосунки з місцевою Католицькою Церквою та суспільством, у якому сьогодні живуть наші вірні.
Щиро дякуємо Johannes Pittroff за цікаву й відкриту розмову, а редакції Nordbayerischer Kurier — за увагу до життя Української Греко-Католицької Церкви та наших громад.
Ми свідомо не переказуємо тут зміст статті докладніше, а запрошуємо прочитати її безпосередньо у виданні Nordbayerischer Kurier. Саме там можна познайомитися з повним матеріалом, авторською розповіддю та відповідями на порушені питання.